Італо Кальвіно. Якщо подорожній одної зимової ночі

Інна Булкіна ・ Лютий 2019
Львів: Видавництво Старого Лева, 2018.
Переклад з італійської Романа Скакуна

Цей роман Італо Кальвіно увійшов до підручників із новітньої літературної історії і теорії як базовий зразок постмодерної прози. Його було видано 1979 року, коли така нелінійна, химерно структурована проза була якщо не новацією (постмодерн узагалі відверто грав у ігри, в які вже колись хтось грав), то актуальним викликом традиційному романові. Українською його було перекладено через тридцять років, у 2010‑му («Всесвіт», № 3–4).

Нагадаймо, що Кальвіно був чи не першим і чи не найрадикальнішим із тих, хто робив отой постмодерний виклик: Мілорад Павіч із «Хозарським словником» з’явився 1984 року (перекладений українською наприкінці 1990-х), Джуліян Барнз із «Папугою Флобера» — того ж року; до речі, його досі не перекладено. Додамо до цієї колекції українського перекладу постмодерної класики Фаулзові романи 1960-х, видані в Харкові декілька років тому, проте в тій низці відсутній найвідоміший: «Жінка французького лейтенанта».

Гра, в яку грає Кальвіно, це, по-перше, гра з читачем, по-друге, «гра в читача» і, нарешті, це відверте знущання з нього (якщо мати на увазі так званого «наївного читача»). Того самого, що відкриває книжку, прочитує перші рядки: «Осьось ти почнеш читати новий роман Італо Кальвіно…» — й вирішує, що це така передмова, потім відчуває себе улюбленим співрозмовником уважного і занадто дбайливого автора, який турбується щодо зручної пози та гарного освітлення, дякує за те, що читач пішов до книгарні і купив собі цю книжку. Отже, ти, наївний читачу, чекаєш, коли ж цей роман розпочнеться, щоб зануритися в дійство, так? Ти очікуєш на героя та сюжет? Ти досі нічого не зрозумів? Чи, може, десь на сімнадцятій сторінці ти все-таки здогадався, що ця історія про тебе: як ти пішов до книгарні та купив собі книжку. Ні? Тоді ходімо далі.

Книжка виявилася типографським браком, тобто її зброшуровано з іншою — романом польського письменника Таціо Базакбаля «Недалеко від хутора Мальборк». Ти знову йдеш до книгарні, хочеш дочитати отой польський роман, але з примірником Базакбаля та сама історія, до того ж там усі власні імена змінено на «кімерійські». Наступні романи теж «браковані», переплетені з іншими, в тих інших знову щось не те з іменами, прізвищами та перекладами. Всього таких «романів» буде десять, і якоїсь миті ти нарешті зрозумієш, що справжнім героєм роману став саме ти — його читач, а його сюжет — оті твої ходіння до книгарні та спроби читання фальсифікованих книжок неіснуючих авторів в недосконалому перекладі. Якоїсь миті ти — герой роману — зустрінеш героїню, вона теж читачка, і, як то буває в традиційних романах, ви покохаєте одне одного.

Залишилося сказати, що назви тих десяти романів складають початок нового, мабуть, одинадцятого, в якому змішано всі можливі романні роди: мандри, романтичну ґотику, детектив, імпресіоністичний потік свідомости. У книжці є ще багато ігор з текстами та посиланнями на тексти, і якщо ти — той самий читач, що має час та натхнення, то гратимешся із цим. На останній сторінці нарешті зустрінешся сам із собою і заговориш від першої особи, як справжній герой традиційного роману: «Хвильку ще, хвилечку. Я саме дочитую роман Італо Кальвіно. Називається: “Якщо подорожній одної зимової ночі”».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!