Йоанна Ольчак-Ронікер. Януш Корчак. Сторінками біографії

Олег Коцарев ・ Вересень 2013
Київ: Дух і Літера, 2012.
Переклад з польської Андрія Павлишина

Вельми ґрунтовна і докладна книжка Йоанни Ольчак-Ронікер «Януш Корчак. Сторінками біографії», українське видання якої вийшло в світ завдяки зусиллям перекладача Андрія Павлишина та видавництва «Дух і літера», не обмежується викладом життєпису знаменитого педагога й мислителя, а подає широкий культурний і політичний контексти доби й середовища.

Зокрема Ольчак-Ронікер детально знайомить із життям єврейської спільноти перед Першою світовою війною на польських теренах і польсько-українському пограниччі. З дискусіями про секуляризацію, про збереження власних культурних особливостей чи, навпаки, граничну асиміляцію з місцевим населенням і про реакцію на них польської громади. Розповідь про це, можливо, буде новішою та цікавішою саме для нашого, а не польського читача.

Є в книжці й опис драматичних польсько-єврейських узаємин періоду війни за незалежність, міжвоєнного часу та перших етапів Другої світової – коли в Другій Речі Посполитій найбільше розквітнув антисемітизм. У цьому тематичному шарі картинка, яку подає Йоанна Ольчак-Ронікер, виходить трохи чорно-білою; можна закинути, що їй бракує багатогранности, зокрема не чути голосу польських націоналістів, – але ж це не аналіз тогочасної суспільної думки, а біографічна книжка про Януша Корчака, і переважання саме єврейської перспективи бачення виглядає цілком логічним.

Поза громадсько-політичними реаліями, яких Корчак, схоже, часто намагався уникнути, але які його постійно наздоганяли, у «Сторінках біографії» багато власне біографії. Походження, сім’я, особисте життя, праця над створенням дитячих притулків і самовіддана боротьба за їх виживання, літературна творчість, філософія стосунків дітей і дорослих.

Приміром, цікавим повідомленням для українських читачів може стати розповідь про Корчакову участь у літературному житті Варшави, про його дружбу й спільні богемні пригоди з письменниками-модерністами. Це трохи врізноманітнить образ Януша Корчака в очах тих, хто дотепер мусив задовольнятися переважно доволі схематичною інформацією про його життя. Поза слушною констатацією того, що його літературна творчість завжди була виразно підпорядкована любові до дітей та виховним моментам, Корчак-літератор у нас мало знаний, і тут якраз стане у пригоді доволі детальне анотування його книжок і публікацій.

Добре й те, що авторка ретельно висвітлює ідейну спадщину Януша Корчака. Такі його настанови, як повага (а не лише любов і в жодному разі не зверхність) до дитини та її гідности, національна терпимість як у дорослому, так і в дитячому середовищах, використання набутків тогочасних педагогічних концепцій, як-от «доктрини Абрамовського», – цю концепцію, що обстоювала самоуправління в дитячих колективах, Корчак покритикував, але деякий її вплив помітно в порядках, запроваджуваних у тих дитячих закладах, якими керував він сам.

Важлива особливість книжки – особистісний аспект. Родина Йоанни Ольчак-Ронікер була знайома з Янушем Корчаком особисто – дід авторки, Якуб Мортковіч, видавав декотрі його книжки, й вона раз у раз про це згадує, наводить сімейні перекази. Це додає біографії легкого світлого ліризму, більш ніж доречного в розповіді про трагічну долю вчителя, який доклав усіх можливих і неможливих сил, але не зумів урятувати своїх вихованців і загинув разом із ними від рук нацистів.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!