Віталій Михайловський, Михайло Кубай, Оксана Бойко... Ї, 2012, № 67. Жовква

Віталій Пономарьов ・ Жовтень 2013

Жовква розташована за 25 кілометрів північніше від Львова. Містечко, що його 1594 року заклав Станіслав Жолкевський-молодший, розбудовувалося, розповідає Христина Брюховицька, за ренесансною концепцією la citta ideale – «ідеального міста». Розквіт Жовкви розпочався з отриманням 1603 року маґдебурзького права і тривав до кінця XVII століття – поки місто було приватною резиденцією правнука Жолкевського, короля Речі Посполитої Яна III Собєського.

Віталій Михайловський подає життєпис Станіслава Жолкевського-молодшого (гербу Любич, 1547–1620). Він був коронним польним гетьманом, київським воєводою, великим гетьманом коронним і великим канцлером коронним, переміг татар під Цецорою 1595 року, козаків Северина Наливайка під Солоницею 1596 року та армію Василя Шуйського під Клушином 1610 року, захопив Москву 1610 року і загинув у битві із турками під Цецорою 1620.

Михайло Кубай розглядає відому гіпотезу про народження у Жовкві Богдана Хмельницького. Імовірно, що Богданів батько Михайло Хмельницький 1594 року став командиром надвірного війська Станіслава Жолкевського, а наступного року у щойно заснованій Жовкві його дружина Анастасія народила сина Богдана.

Оксана Бойко та Василь Слободян у кількох розвідках (спільно та поодинці) детально описують ратушу та 15 збережених кам’яниць і реконструюють вигляд іпланування трьох утрачених будинків; викладають історію костелу Святого Лаврентія (що його 1606 року заклав Станіслав Жолкевський, а будував, імовірно, Павло Щасливий за участи Павла Римлянина, – після смерти Щасливого будівництво завершував Амброзій Прихильний), а також кількох церков і синагоги (яку спроєктував і почав будувати, напевно, королівський «муратор» Петро Бебер); досліджують оборонну систему Жовкви: замок, мури, брами та сім веж. Ольга та Ігор Оконченки відтворюють конструкцію звідного мосту Жовківського замку.

Оксана Бойко і Тарас Возняк оповідають історію єврейської громади Жовкви.

Останню третину числа присвячено польському письменникові та маляру Зиґмунтові Гавпту, який жив у Жовкві у 1916–1933 роках (із перервами). Марек Вільчинський порівнює його оповідання із творами дрогобичанина Бруна Шульца, а Тетяна Довжок аналізує у його прозі образ Іншого (українця). Тут-таки опубліковано оповідання Зиґмунта Гавпта «Лютня», «Лілі Марлен», «Емма Боварі – то я сам», «Два візити» і«Про Стефцю, про Хаїма Іммерґлюка та про скитські браслети», у перекладах і з коментарями Андрія Павлишина.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!