Мішель Еспань, Селін Тротман-Валєр, Веран Партанскі.... Искусство versus литература. Франция–Россия–Германия на рубеже XIX–XX веков

Надія Ползікова ・ Червень 2007
Москва: ОГИ, 2006.
Материалы русско-французского коллоквиума 8–10 октября 2001 г. (ИМЛИ РАН, Москва)

Як стверджує редакторська передмова, основною метою московського колоквіюму, що його влаштував московський Інститут світової літератури спільно з паризькою лабораторією «Культурні переміщення. Історія германського світу», було порівняльне вивчення вербального та невербального дискурсів на матеріялі французької, російської та німецької культур. Саме тому всі п’ять основних розділів книжки є спробою дослідити «циркуляцію естетичної та філософської думки», її рефлексії на зображальне мистецтво, літературу, музику, театр, кінематограф і фотографію.

Саме питанням узаємовпливів культур і циркулюванню в них естетичного дискурсу присвячено статтю одного зі співредакторів видання Мішеля Еспаня. Ця тематика захопила всіх, хто потрапив до «Перехрестя культур»: Селіна Тротмана-Валєра, який розглядає паралелі між французьким «Année sociologique », що інтеґрував мистецтво у соціологію, та російським марксистом Ґеорґієм Плєхановим, що незалежно займався тією ж проблематикою; Верана Партанскі, з чудовим аналізом «Собору» Жориса Карла Гюїсманса й Анну Ананьєву із зіставним аналізом французького та російського текстів, присвячених топосові саду. «Любомудрість» – це суто філософський розділ, що об’єднав таких авторів, як Едвард Свідерскі, Кльод Імбер, Катрин Пере і Владімір Колотаєв, які роздумують про естетику та психологію мистецтва й спроби адаптації мови філософії до мов мистецьких: літератури в тексті Імбера, зображального мистецтва у «Спробам життєтворчости» присвячено статтю Ольґи Вайнштейн, що розглядає феномен дендизму загалом і життя графа Робера де Монтеск’є яко взірцевого денді зокрема. Дотичним є допис Єлєни Єрасової, що інтерпретує англійський естетизм як парадоксальний прояв пізнього дендизму. Натомість Алла Ґрачова досліджує ту саму проблематику, але в межах російського Срібного віку на матеріялі новели Івана Буніна. Тексти Татьяни Міхайлової, Ніколая Хрєнова та Валєрія Зємскова є спробою знайти відповідь на питання «Звідки символісти?». Ніцшеанську естетику досліджують Марк Крепон, Єкатєріна Дмітрієва (вона є другим співредактором видання), Всєволод Келдиш та Єлєна Ґальцова у статтях, зібраних у розділі із символічним заголовком «Ecce homo». Натомість останній розділ «Лаокоон, або Про границі...», де вміщено розвідки Єви Берар, Єлєни Мстіславської, Жерара Десона, Сєрґея Шамшинова, Олєґа Лєкманова та Юлії Маріч, присвячено візуальному та вербальному, а також їх співвідношенню в межах літературного тексту. Читач на додачу до всього отримує інтелектуальний бонус – витончений текст Боріса Пільняка «Японський театр», який підготувала до друку його палка прихильниця французька дослідниця Дані Савелі. Їй також належить і вступна стаття до розділу «Practica».

Наостанок завважмо, що книжці не завадив би покажчик, принаймні, імен.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!