Владислав Верстюк, Віталій Скальський, Ярослав Файзулін (упор.). Юрій Тютюнник: від «Двійки» до ҐПУ. Документи і матеріали

Таїсія Зарецька ・ Жовтень 2013
Київ: Дух і Літера, 2011.

Документи, вміщені у збірці, походять із власного архіву Юрія Тютюнника. Коли після поразки визвольних змагань радянська влада розпочала боротьбу з політичними противниками, які опинилися у вимушеній еміґрації, ҐПУ, аби виманити їх із-за кордону, заходилося створювати фіктивні підпільні організації. Колишній сотник Григорій Заярний, виступаючи від імені такого чекістського витвору («Вищої військової ради»), переконав генерал-хорунжого армії УНР приїхати в Україну. Після арешту Тютюнника його папери потрапили до ҐПУ і збереглися в Галузевому державному архіві Служби зовнішньої розвідки України, а 2009 року, коли разом з іншими матеріялами українського визвольного руху міжвоєнних років їх було розсекречено указом президента Ющенка, вони стали доступні дослідникам.

У вступі «Драма Юрія Тютюнника в світлі нововиявлених документів» Владислав Верстюк подає коротку історію цих документів, стислу біографію українського генерала, акцентує увагу на його поверненні в Україну, аналізує найважливіші документи збірки. Основний корпус опублікованих документів складає листування (понад 200 листів самого Тютюнника і до нього), хронологія охоплює 1921–1929 роки. Упорядники розподілили їх у шість розділів, кожен документ прокоментовано у примітках. У першому та другому зібрано листування Юрія Тютюнника часів його перебування в Польщі та Румунії – з міністрами УНР, військовиками, видавцями, з рідними та друзями.

Більшовики звільнили Тютюнника з-під арешту й намагалися його використати. Від липня 1923 року до нового арешту в 1929 році він мешкав у Харкові під суворим наглядом, писав про визнання радянської влади на Україні і закликав повертатися з еміґрації. Влаштував переїзд із Польщі через Румунію своєї дружини з маленькими донечками – їхня доля після розстрілу Тютюнника невідома. Листування цього періоду зібрано в третьому і четвертому розділах.

П’ятий розділ містить оперативні документи ЧК-ҐПУ, що стосуються «виведення» генерала Тютюнника до УСРР. У шостому надруковано статтю О. Кобця «Вертайтесь додому (історія долі Ю. Тютюнника)». Йдеться передусім про спогади Григорія Заярного. Наприкінці вміщено перелік документів і матеріялів, іменний та географічний покажчики, ілюстрації.

На жаль, упорядникам не вдалося уникнути фактологічних помилок. Юрій Отмарштайн загинув у таборі Щепіорні, а не Стшалкові [35], а Юзеф Пілсудський, який нібито «закінчив медичний факультет Віденського університету» [282], насправді провчився рік на медичному факультеті Харківського університету.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!