Олег Соловей. Живі і Мертві. Вірші, які все одно не врятують світ

Ростислав Семків ・ Серпень 2008
Донецьк: Видавнича агенція «OST», 2007.

Книжка поезій донецького поета Олега Солов’я багато в чому виглядає підсумковою: в ній квінтесенція поетики автора, завершений образ його світовідчуття – погляд добровільного марґінала-митця на світ бухгалтерів і супермаркетів. Заспокоєний, буденний епатаж Солов’я, тихий модерністський патос його поезії спонукають ставитися до автора з якоюсь розчуленою симпатією: це наш заблуканий, сп’янілий від рядків Верлен, котрому ніяк не вдається серед безлічі коханок і випадкових перехожих зустріти свого Рембо і тим розірвати причиново-наслідковий закон сірости довкола.

Збірку складають три розділи: «Убити Ельзу», «Конуси і дирижаблі», «Сумирний будень», хоча поділ видається умовним – суто хронологічним. Поетика дещо стусівська, коли не брати до уваги тематичного зрізу, адже тематика віршів Солов’я абсолютно сучасна: інтернет, реалії маскультури – прикрі для романтично налаштованого поета грані сьогоденного урбанізму. Відтак, творчий світ донецького поета питомо мінорний і наголошено інтелектуалізований: у ньому химерним чином співіснують Павнд і Льорка, Софі Марсо й Андрей Хадановіч, Сосюра та Сашко Ушкалов.

«Живі і мертві» Олега Солов’я наскрізь просочені еротикою. Окремі поезії («Граматика наших стосунків», «Бюстгальтер третього розміру», «Мене убивають твої коханці») конденсують бажання ліричного персонажа аж до порнографічности, інші («чорні вени твої вітчизно...», «омагазинено приречено граційно...», «Убий мене просто зараз» та інші) повняться контекстуальною чуттєвістю – так що вся збірка дихає притлумленою чи відверто маніфестованою сексуальністю.

Олег Соловей – один із найкращих сучасних поетів, художній світ яких сформувався на зламі аґресивного XX та інтерактивного XXI сторіч. Його поетика – поетика зламу, розчахнутости й неспокою. Ще до 31-ї сторінки, де «самотня ніч свідзинський чорна кава», читач має всі шанси пірнути у правдиву депресію, проте стільки само шансів, що він таки прочитає книжку до прикінцевої «Смерти у кредит» і не заплатить при цьому жодного відсотка на користь зневіри та порожнечі – саме вони випробовують поета, проте йому таки вдається їх поборювати.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!