Karin Warter, Alois Woldan (hg.). Zweiter Anlauf. Ukrainische Literatur heute

Тарас Шумейко ・ Березень 2006
Passau: Verlag Karl Stutz, 2004.

До збірки, яка побачила світ завдяки старанням Карин Вартер та Алоїса Вольдана, ввійшли вірші та проза восьми сучасних українських письменників: Юрія Андруховича, Галини Петросаняк, Тимофія Гавриліва, Наталки Білоцерківець, Оксани Забужко, Сергія Жадана, Тараса Прохаська й Миколи Рябчука. Твори перших шести письменників і нарис Миколи Рябчука «Вісім євреїв у пошуках дідуся» переклав Алоїс Вольдан, а уривок із роману Тараса Прохаська «НепрОсті» та Рябчукова новела «Житло» надруковані в перекладі Романа Дубасевича. Дещо з уміщеного тут раніше надрукували німецькі журнали, більшість творів у німецькому перекладі з’явилися вперше. Укладачі керувалися прагненням подати творчість найяскравіших представників різних літературних поколінь і реґіонів, і водночас намагалися зробити вибірку не надто пістрявою, за принципом: краще менше авторів і більше текстів, аби читач склав повніше уявлення про творчість окремих письменників.

Перекладаючи ранні вірші Андруховича й інших поетів, що тяжіють до силаботоніки, Вольдан, за власним зізнанням, мусив вибрати між двома суперечливими принципами. З одного боку, протягом кількох останніх десятиліть німецька поезія майже цілком відійшла від «фіксованої» метрики (втім, тут перекладачеві можна б указати на винятки), й тому в німецькій перекладацькій практиці почала усталюватися традиція передавати силаботоніку вільним віршем. Проте з огляду на повнішу передачу стилістичних властивостей ориґіналу перекладач удався до силаботоніки із заримованими віршами. Втім, рими перекладу не завжди точні (як і в ориґіналах), не скрізь дотримано й схеми римування (особливо там, де в ориґіналі рими не є реґулярними).

Слід зазначити, що перекладач не цілком дотримується свого вибору на рівні ізометричности й навіть ізосилабічности: там, де в ориґіналі, наприклад, маємо реґулярний п’ятистопний ямб, у перекладі часто бачимо коливання від п’яти до восьми стоп, не кажучи вже про часті зіскакування на тоніку. Хоча, зрештою, на поетичне німецьке вухо відхилення в тоніку не є надто разючим: адже навіть ямб тут звучить менш уреґульовано, бо ж на довгі (складені) слова припадає кілька наголосів і, найчастіше, лише один пірихій – тому своєрідність цього ямба полягає саме в ритмічній розмаїтості.

У вступі до видання Карин Вартер у загальних рисах схарактеризувала ситуацію сучасної української літератури в історичному контексті й показала її розвиток на тлі двомовности, а в післямові Алоїз Вольдан умістив біографічні довідки про авторів.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!