Подкаст Критики - Славомір Сєраковський: «Українці вже в Европі»

Олег Коцюба
Критичні рішення
Листопад 2013

Славомір Сєраковський - один із провідних польських лівих лібералів-інтелектуалів, від 2002 року - засновник та головний редактор часопису і видавництва «Krytyka Polityczna», голова незалежного польського культурного центру та think tank «Nowy Wspaniały Świat». Від 2005 року - президент асоціяції імені Бжозовського, що керує шістьмома культурними центрами у великих містах (серед них був і закритий у Києві Центр візуального мистецтва) та 25-ма регіональними культурними центрами у Польщі, Німеччині, Україні та Росії. Автор сотень есеїв про польську та европейську політику і культуру, що були опубліковані у провідних світових виданнях (The Guardian, El Pais, Die Tageszeitung, The New York Times та інші).

Інтерв'ю, що базоване на цій розмові, доступне тут.

Наша розмова ішла про питання зовнішнього сприйняття подій, що відбуваються в Україні довкола мирних протестів на #Євромайдані. Польська перспектива відзначається почуттям відповідальности за провальний - для України і її народу - самміт у Вільнюсі: у польському політикумі тема України інструменталізується у сеперечках про те, що представники одного табору зробили для успіху евроінтеґраційних зусиль України, та що могли і повинні були зробити більше їх супротивники. У популярній свідомості поляки залишаються до певної міри фанатами України та зачудовуються тими подіями, що вирують в Україні - зокрема й з огляду на те, що такого ентузіязму стосовно европейського проєкту марно шукати в самому ЕС («книжки про ЕС - а ними заставлені цілі полиці - чи не найнудніші книжки, що були коли-небудь надруковані»). Відтак мирні протести бачаться виявом европейського духу українського народу: навіть якщо Україна (формально) ще не є ув ЕС, то її народ - уже (неформально) там. Такий стан справ сильно змінює правила гри як в Україні, так і в Европейському Союзі: відтепер Україна поза ЕС сприймається як суттєва частка европейського народу, що не об'єднана із рештою членів ЕС, а це також зменшує поле для маневру в української влади.

Зокрема говорили про те, що наразі у польському суспільстві переважає так звана «доктрина Ґєдройця» стосовно України: незалежна Польща неможлива без незалежної України (а також Білорусі і Литви), варто забути про польське минуле таких міст як Львів (Lwów) і Вільнюс (Wilno), оскільки такий (вочевидь, імперський) підхід ослаблює Польщу, зокрема і супроти Росії. Альтернативний підхід до питань взаємодії з Україною належить Кшиштофу Скубішевському, першому міністрові закордонних справ Польщі після 1989 року. Його доктрина полягає у якомога швидшій інтеґрації із Західною Европою - Україна ж, котра є занадто «інша», не може бути врятована - зокрема й тому, що Польща сама занадто слабка для цього.

Ми також порівнювали ситуацію в Україні із польською ситуацією під час підписання угод про інтеґрацію в Европейський Союз. Тут Славомір Сєраковські наголошував на тому, що Україна у економічному вимірі сьогодні почувається набагато краще, ніж Польща у 1990-х. І все ж - через об'єднання зусиль усього суспільства (суперечки ішли лише про те, як швидше потрапити в Европу, а не те, чи іти туди взагалі), політикуму, культурної і політичної еліти - цього вдалося досягти. У здебільшого дуже гомогенній країні, у Польщі цей аспект був набагато простішим, ніж в Україні.

Цікавим лейтмотивом прозвучала необхідність фінансової допомоги, котру нібито усвідомлюють в Польщі, для української економіки на час перехідного періоду. Відсутність зусиль самої України у цьому напрямку рідко потрапляє до обговорення. Разом з тим у Польщі є дуже ясне уявлення того, які завдання Україна мала б виконати, щоб внутрішньо наблизитися до Европи: серед них чи не найголовніше - подолання корупції (будь-яка фінансова допомога втрачає сенс, якщо її з'їдає корумпована держава). Президент Янукович та його «Сім'я» також розглядаються без особливих ілюзій - зокрема і стосовно їхніх справжніх мотивів для европейської інтеґрації та й для непідписання Угоди про асоціяцію.

Сьогодні Польща отримує до 80 млрд. євро у вигляді допомоги на інфраструктурні проєкти від ЕС. Ставлення поляків до входження України до Евросоюзу - принаймні, у короткій перспективі - може дещо змінитися, як вони усвідомлять, що через Україну, котра тепер буде перша у черзі на таку допомогу, їх частка може суттєво зменшитися. 

Загалом же поляки - як інтелектуальна еліта, так і політики - залишаються оптимістами стосовно України і її майбутнього ув Европі: чи не більшими оптимістами навіть, ніж самі українці. Вони підтримують европейську інтеґрацію України (хай часто і «супроти Росії» і її неоімперського проєкту, який без України далі за Бжезинським вважають неможливим), та чинитимуть тиск на інші країни - члени ЕС, щоб сприяти рухові України до Европи.

Розмова велася англійською мовою. Розмову записано 2 грудня 2013 року.

Інтро: Стефон Герріс, «Sunset and the Mockingbird» («African Tarantella», Blue Note, 2006). Аранжування для подкасту: Омар Томас (http://www.omarthomasmusic.com).
 

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!