Чи слід унезаконювати мову ненависти

John Paul Stevens. «Should Hate Speech Outlawed». Статтю опубліковано 7 червня 2012 року в часописі «The New York Review of Books». «Критика» друкує переклад як ексклюзивний партнер «The New York Review of Books» в Україні.

© 2012 The New York Review of Books

________________

Jeremy Waldron, The Harm in Hate Speech, Harvard University Press, 2012

У книжці «Шкода від мови ненависти» Джеремі Волдрон обговорює ту умовно окреслену категорію висловлювань, до якої він уже звертався в рецензії на книжку Ентоні Льюіса «Свобода для ненависної нам думки» та на «Голмсівських лекціях» [1] у Гарварді 2009 року. Хоча Волдрон згадує суддю Голмса не лише похвально – скажімо, пише, що «Голмс час від часу ставав на протилежні позиції у більшості справ зі свободи слова», а його твердження «критикувати збройні сили – все одно що кричати “Пожежа!” у переповненому театрі» суперечить здоровому глуздові, – декан Гарвардської школи права Марта Міноу, представляючи Волдрона на відкритті лекції, звеличувала його як «одного з двох чи трьох найбільших філософів права нашого часу». Такої ж високої похвали сподобився один із колишніх його вчителів, Роналд Дворкін, який критикував Волдронові праці про мову ненависти.

Відсилання до суперечок високочолих науковців можуть навіяти думку, нібито пересічному читачеві буде важко збагнути арґументи Волдронової книжки, але це не так. Книжка надзвичайно читка й присмачена байками та прикладами. Один із них багатьом може видатися прикладом мови ненависти, який і став головною спонукою до написання книжки: «Ти тоталітарний мудак», – написав авторові котрийсь із читачів.

Я припускаю, що той дописувач може вважати, що наш Верховний Суд запопадливо шукає порад у закордонних суддів і законотворців. Волдрон, звісно, так не вважає. Його праця висуває арґументи на користь заборони мови ненависти, яку в інших країнах традиційно карають сильніше, ніж у його власній. Очевидно, Волдрон не сподівається своєю працею спричинити якісь великі зміни у законах США. Він пише, що має за мету не «переконати читачів у мудрості й леґітимності законів про мову ненависти» чи «створити прецедент для конституційної прийнятности цих законів у США». Він уважає так: …

Навряд чи мої законодавчі ініціятиви коли-небудь пройдуть перевірку на конституційність у США. Це нормально: існує багато законів, які вважають мудрими в різних частинах світу і які не пройшли би такої перевірки: наприклад, закони про контроль за зброєю. Нашим завданням є не відкинути чи переосмислити кон ституційні запобіжні заходи США, а поміркувати, чи справді американська юриспруденція свободи слова може дійти згоди з найкращими досягненнями реґулювання мови ненависти.

Волдрон уважає, що ми маємо надзахищену свободу слова, яка не тільки завдає великої шкоди гідності меншин, але й – що важливіше – зменшує благо загальної залучености, яке є суттєвим атрибутом нашого суспільства.

Його книжка кидає світло на низку складних справ і принагідно викриває різницю між історичними фактами й вигадками. Однією з й...