червень 2012 Опубліковано у часописі «Критика», Рік XVI, Число 6 (176)
Війна за війну
Поняття «історична пам’ять» через надмірне вживання дедалі більше стає «розмитим» і дискусійним. Науковці сходяться на думці, що пам’яті як такої не існує так само, як і минулого: це завжди певний конструкт, результат інтелектуальної діяльности людей, які про щось спільно пам’ятають чи думають, ніби пам’ятають. Пам’ять сама по собі множинна, у суспільстві існує безліч її проявів, які конфліктують між собою: еліти й певні соціяльні групи борються за пам’ять, за вплив на суспільство. Формування пам’яті – це, власне, формування ідентичности.
Поняття «історична пам’ять» через надмірне вживання дедалі більше стає «розмитим» і дискусійним. Науковці сходяться на думці, що пам’яті як такої не існує так само, як і минулого: це завжди певний конструкт, результат інтелектуальної діяльности людей, які про щось спільно пам’ятають чи думають, ніби пам’ятають. Пам’ять сама по собі множинна, у суспільстві існує безліч її проявів, які конфліктують між собою: еліти й певні соціяльні групи борються за пам’ять, за вплив на суспільство. Формування пам’яті – це, власне, формування ідентичности.
Історична пам’ять, сказала Марія Фереті, це сукупність уявлень про минуле, яке у даному суспільстві, в даний історичний момент стає провідним і утворює щось на кшталт прийнятого та визнаного більшістю «здорового глузду», довкола якого витворився певний консенсус. Пам’ять – це одне з джерел національної ідентичности, почуття приналежности до певного суспільства, яке завдяки цим загальникам і мітам упізнає себе у спільній минувшині, а отже й у сучасності.
Війни посідають особливе місце у людській пам’яті, тож творці національних та ідеологічних мітів завжди користають і з поразок, і з перемог, і навіть із подій травматичних та геноцидних. Ми живемо у світі, який багато в чому сформувався як наслідок Другої світової війни. З нею пов’язані і Ялта (як певний світопорядок), і Нюрнберґ (як юридичний прецедент покарання воєнних злочинців), і Холодна війна (як політико-ідеологічне протистояння між Сходом і Заходом, комунізмом і демократією). Власну модель пам’яті Другої світової війни мають усі держави – навіть і ті, що не брали в ній участи. Нерідко ця пам’ять двоїста й суперечлива.
Замислюючися над тим, як вплинула війна на українців, чи стала вона для них принципово новим досвідом, ми доходимо висновку: вплив був величезним і дуже вагомим. Україна істотно розширила свої кордони, збільшила розміри території та кількість населення, стала членом ООН, навіть її співзасновницею. Водночас вона поділяє з Польщею та Білоруссю сумну першість у людських втратах. Загинув кожний шостий мешканець країни. Кожна родина має свій досвід страждань і пам’яті війни, куди вписано радянську та німецьку (румунську) окупацію, колаборацію й опір тоталітарним режимам, евакуацію в радянський тил і примусову працю в Німеччині, службу у Вермахті або Червоній армії, боротьбу в лавах УПА, еміґрацію, депортацію, сталінські та гітлерівські концтабори й багато чого ще.
Вагомим складником воєнного досвіду був і доволі широкий спектр альтернативних політичних моделей, запропонованих у той час українцям. Це поглибило світоглядні розбіжності між прихильниками та противниками комуністичного режиму, симпатиками радянської влади та української самостійної держави. Німці, відзначив словами одного з персонажів роману «Рай» письменник Василь Барка, «дискредитують ідею визвольного походу проти комуністичних душогубів». Натомість радянська перемога зміцнила в Україні сталінізм. Здавалося, він всесильний, повсюдний і всемогутній, і йому нема альтернативи.
Етнічн...
Допоможіть нам дієво, своїм гаманцем, а не лише словами підтримки – передплатіть електронний доступ або друкований часопис сьогодні і насолоджуйтеся найкращою аналітикою та есеїстикою, що пропонує Україна.
❤ Дякуємо!
Якщо ви уже є дійсним передплатником електронного видання, будь ласка,
авторизуйтеся .
Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!